Як перемогти страх бути лікарем

Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone

Страх –  це домінуюче відчуття впродовж першого дня роботи лікаря. І другого,  і третього… Я сказав би, що навіть цілого місяця. Кожна тверезо мисляча людина відчуватиме його.

Не страшно боятись, страшно — не боятись.

Перший день в якості справжнього лікаря (не інтерна) – це як ступити з теплого пісочку у воду гірської ріки. Відчуття крижаної течії, яка тисне і хоче скинути на бік, поєднується з розумінням, що мусиш здолати перешкоду. Кожен її проходив, і я мушу. Але як?

Відповідь доволі примітивна – йти вперед. Не дати страху паралізувати себе. Найбільший виклик на інтернатурі – почати виконувати роботу лікаря самостійно. Й не завжди,  скажу чесно, я приймав його. Адже велика спокуса, відступити і подивитись як досвідчений лікар це зробить. І ще пояснить все докладно. Так, інтерни дуже наглі створіння 🙂 Але не варто це приносити у практику.

О Боже, я нічого не знаю!

Це типовий панічний вислів студентів та інтернів упродовж восьми років навчання. Хочу сказати, що він перестане бути панічним, а стане правдивим. Разом з розумінням, що лікар кожен день має здобувати знання і оновлювати старі.

Якщо про навчання в медичному університеті кажуть, що це пити з пожежного крану, то для лікаря – з Ніагарського водоспаду.

Мій викладач радив годину в день виділяти для навчання. Зазвичай, я читаю про клінічний випадок з яким зустрівся сьогодні-вчора. Прив’язка до практики дуже допомагає.

У складних випадках консультуюсь у колег. Просто люблю Medscape з їхньою CME(Continued Medical Education), яка орієнтована на американських лікарів, та дуже помічна і у нас. Цей сервіс вартий окремої розмови.

Що найскладніше в роботі лікаря?

Сьогодні прийшли результати обстеження пацієнта, якому я рекомендував зробити КТ. Результати дуже невтішні 🙁 Говорю так, бо це не найскладніше. Найскладніше – робити вибір, і розуміти, що за ним стоїть. Гірше тільки –  нічого не вибирати.

Існує цілий розділ сучасної психології – біхевіоральна чи поведінкова психологія, яка вивчає наскільки вчинки і вибір людей далекі від законів логіки.

Лікарям навіть пощастило – у нас є протоколи, що зменшують такі чинники. Для решти випадків є хороше правило, одне з найкращих, які засвоїв за місяць роботи:

Якщо вагаєтесь як вчинити – робіть з найбільшим благом для пацієнта.

Володимир Хильчук

Володимир Хильчук

Досліджую технології, комунікації і лідерство в охороні здоров'я. Публікації у блозі — мій особистий погляд на майбутнє і теперішнє української медицини.
Володимир Хильчук
Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone