Реформи харківської наркології, або як наблизити медицину до наркозалежного

Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone

За даними UNAIDS близько 30% нових випадків ВІЛ / СНІД припадає на споживачів ін’єкційних наркотиків. Майже 32, 7% жінок, які вживають наркотики внутрішньовенно, заражені гепатитом С. Дуже часто у ВІЛ-позитивних наркозалежних виявляють туберкульоз.

grug photo

Фото: epSos.de

Наркоманія – це хвороба. Але хвороба виліковна. У кожному місті України існує кабінет нарколога – лікаря, який 7 років навчався в університеті для того, щоб допомагати таким людям. Проблема в тому, що система наркології була створена ще за часів Радянського Союзу. З тих пір, попри появу більш ефективних методів лікування, суттєві зміни в роботу наркологічної служби не вводилися. У Харкові взялися за цю проблему і тепер на регіональному рівні реформують нормативну базу, яка дозволить наркології наблизити медичні послуги до споживачів ін’єкційних наркотиків.

Нащо лікувати наркозалежних?

Одна з проблем, яка супроводжує наркоманії – цілий букет супутніх інфекційних захворювань. Споживачі наркотиків не ізольовані від суспільства. Вони так само їздять в метро, відвідують лікарів і можуть особисто вам передати ВІЛ або туберкульоз, інфікувати інструментарій гепатитом С у косметичному салоні.

Харківський благодійний фонд «Благо» вже 9 років займається профілактикою цих захворювань серед уразливих груп населення, в тому числі і серед споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН). Досвід соціальних працівників показує, що самостійно займатися питаннями здоров’я наркозалежні не прагнуть. Потрапивши до лікаря, пацієнт отримує інформацію про заходи профілактики від можливих захворювань. Але наркозалежний, навіть дізнавшись про те, що він, швидше за все, інфікований, не звертається до СНІД центру.

Вивчивши проблему харків’яни розробили план дій та виступили ініціаторами реформ у сфері медичного обслуговування наркозалежних – з липня в місті реалізується проект Агентства ООН з наркотиків і злочинів (UNODC), який повинен наблизити медичні та соціальні послуги для наркозалежних. Проект передбачає цілий ряд стратегічно важливих завдань, які за задумом ініціаторів, допоможуть наркозалежним зберегти здоров’я собі та оточуючим.

Швидкі тести на ВІЛ та діагностика статевих інфекцій на базі наркології

Першим конкретним кроком реформування наркології стало навчання медичного персоналу процедурі швидкого тестування на ВІЛ. Раніше наркозалежні могли дізнатися свій ВІЛ-статус в обласному центрі СНІДу та на Мобільної Амбулаторії благодійних проектів. Наразі, потрапляючи до нарколога, за 15 хвилин пацієнт може дізнатися, чи є в його крові антитіла, які виробляються при ВІЛ-інфекції. Крім того, прямо в кабінеті у нарколога людина може дізнатися, чи хвора вона на гепатити або сифіліс; заповнити скринінгову анкету, результати якої підкажуть лікарю щодо ймовірності туберкульозу у пацієнта. Також на базі наркологічної служби буде впроваджено відкритий доступ до діагностики та лікування інфекцій, що передають статевим шляхом.

Швидкі тести та первина діагностика дозволяють наочно продемонструвати наркозалежному, на що у стані свого здоров’я йому потрібно звернути увагу в першу чергу.

Взаємодія лікарів

Наступне завдання реформи – зробити так, щоб наркозалежний прийшов до лікаря відповідного фаху і його прийняли. На сьогодні в законодавстві України не передбачена система, яка б координувала всіх мед. спеціалістів, які займаються соціально небезпечними захворюваннями.

Щоб змінити це, реформатори планують підписати низку угод між наркологією, СНІД-центром, шкірно-венерологічним і туберкульозним диспансерами та соціальними службами Харкова, а також розробити систему контролю за переадресацією пацієнта. Фахівці проекту UNODC відзначають, що лікарі зацікавлені в подібних змінах, адже це свого роду інструкція по взаємодії, яка полегшить їм роботу і допоможе оперативніше реагувати на проблему конкретного хворого. Подібного роду комунікація зараз зустрічається тільки, якщо між лікарями є особисті домовленості, але це поодинокі випадки, їх не можна вважати системою.

Розширення програми ЗПТ

Нововведення також торкнуться й замісної підтримувальної терапії(ЗПТ). Наразі в Україні на обліку ЗПТ стоїть 8 329 особи. Вони отримають метадон – синтетичне знеболювальне, яке займає мозкові рецептори, на які до цього впливали опіоїдні психотропні речовини.

Наркозалежний має щоранку приходити до нарколога і під його пильним наглядом приймати розраховану особисто для нього дозу препарату. Метадон запобігає ефекту ейфорії, і таким чином стримує бажання прийняти дозу вуличного наркотику. Ранкова процедура позбавляє необхідності шукати наркотики незаконним чином, що призводить до зниження кримінальних випадків. До того ж пацієнт замісної підтримувальної терапії отримує шанс стати звичайним громадянином та влаштуватися на роботу.

Поступово кількість метадону, що вживає пацієнт, можна знизити та взагалі відмовитись від участі у цій реабілітаційній програмі. Проте через малу кількість місць, стати пацієнтом метадонової терапії у регіоні не можуть тисячі наркозалежних. Тому проект UNODC передбачає пошук можливостей для розширення програми ЗПТ, а також виступає за дозвіл видачі препаратів ЗПТ через аптечну мережу для повністю ресоціалізованих та стабільних клієнтів, аби не перешкоджати їх соціальному зростанню.

Профілактика ко-інфекції ВІЛ+туберкульоз

Ймовірність того, що у людини з позитивним ВІЛ-статусом розвинеться туберкульоз в 20 разів вище, ніж у не інфікованих ВІЛ жителів України. З огляду на це ко-інфекція ВІЛ/туберкульоз є загрозливою проблемою для суспільства, адже підчепити туберкульоз можна де завгодно – навіть у громадському транспорті. Експерти Всесвітньої організації здоров’я стверджують, що низький зареєстрований показник захворюваності на ВІЛ-асоційований ТБ в Україні свідчить про значні недоліки діагностування поєднаного захворювання, що підтверджується показниками смертності.

Майже 83% хворих з ко-інфекцією ВІЛ/туберкульоз помирає у зв’язку з важкими, несвоєчасно виявленими, формами туберкульозу. Саме тому особливу увагу у проекті UNODC приділяють вчасній діагностиці та правильному лікуванню цього захворювання у наркозалежних пацієнтів. Вони знаходяться у групі підвищеного ризику, адже їх спосіб життя провокує появу обох хвороб. Тож проблеми ефективної профілактики, своєчасного виявлення хвороби у межах наркологічного закладу та правильного лікування за курації фтизіатром отримали особливу увагу ініціаторів проекту.

Соціальна реабілітація

Крім належного надання медичних послуг, проект торкнеться і соціальної сторони, адже наркоманія призводить не тільки до проблем фізичного здоров’я, а й веде за собою соціальну дезадаптацію. Залишивши наркотики, людина зобов’язана повністю змінити свій стиль життя, оточення, розірвати більшу частину соціальних зв’язків і при цьому знайти в собі сили налагодити нові відносини і знайти роботу. Для вирішення соціальних питань проект передбачає навчання патронажних сестер відповідним навичкам, які будуть займатися соціальним супроводом наркозалежного. Допомагати у цьому будуть соціальні працівники неурядових організацій, які мають певний досвід у роботі зі споживачами ін’єкційних наркотиків.

Нові методи і підходи апробують в Харківській, Полтавській та Київській областях. Ініціатори проекту сподіваються, що ця система доведе свою ефективність і з успіхом буде впроваджена по всій Україні.

Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone