Людина – довершеність природи чи невдала реплікація хромосом?

Поділитись:
Share on Facebook
Facebook
Share on LinkedIn
Linkedin
Tweet about this on Twitter
Twitter
Email this to someone
email

Homo sapiens – так називають сучасну людину. А чи дійсно вона така розумна як здається на перший погляд? Чи дійсно вона заслуговує  на звання «володар природи»? Розумна!? Аж ніяк. Володар? Швидше тиран, що змітає все на своєму шляху, спустошуючи своїм егоїстичним, самозакоханим бажанням все те, що створювалося мільйони років. Природа, рушійною силою якої є еволюція, створила нас такими якими ми є у морфологічному плані. Вона подарувала нам мозок, здатний практично на все (хоч ми і використовуємо лише 5%  робочого потенціалу нашого мозку, але те, що невідоме являється водночас і безмежним). І як ми користуємося цим «шикарним подарунком»? Як??? Ми знищуємо, спустошуємо, запроваджуємо свої закони… А за для чого? Щоб догодити своїм бажанням, отримати задоволення, прибуток… В цьому наша сутність, наша егоїстична, безпощадна, безрозсудлива сутність. А що далі? А далі тиша, жодного живого голосу розумної істоти…

Homo sapiens – вид, що стоїть на вершині еволюційного дерева, довершеність природи і, як не сумно… сліпа гілка еволюції. Проаналізувавши еволюційне дерево можна знайти зв’язки між окремими істотами, одні з часом перетворюються в інших, ті в третіх, і так доходимо до людини. А далі? А далі пустота… На що може перетворитися людина, якщо вона зупинила еволюцію. Рушійною силою еволюції Дарвін вважав природний добір. А яке місце має природний добір в людському суспільстві? А ніякого. З появою цивілізації він став не потрібний людині. А навіщо боротися, якщо все вирішують зелені папірці з портретами відомих людей?Забруднення Ті всі дари цивілізації, до яких ми всі так звикли роблять нас немічними і безпорадними в критичних умовах – в умовах природи. Ми змінюємо навколишнє середовище, причому так швидко, що ні самі не можемо до нього пристосуватися, ні не даємо іншим істотам цього зробити. За якихось 40 тис. років ми категорично змінили світ. А чи в кращу сторону? Загадивши нашу планету, ми прирекли себе на загибель, і цей процес вже незворотний. Наша екологія настільки жахлива, що скоро ми самі згниємо у власних екскрементах. Ми найкраще і водночас найгірше на що спромоглася природа. Чому ж так вийшло?

В історії людства є два предмети дослідження, дві протилежності : наука і релігія. Присутність одного виключає появу іншого. Звісно є і єдність цих протилежностей, але як на мене, це «ні риба, ні м’ясо». Ні релігія не підтримує існування науки, ні справжня наука не підтримує існування релігії. В основі науки лежить  знання. Саме розвиток науки розв’язав людині руки, дав можливість робити практично все. Людина не змогла раціонально використовувати свої можливості. Релігія ж, в основі якої лежить віра, навпаки опускає людині руки. І наука, і релігія посприяли відходженню природного добору на другий план, а згодом і зовсім звели нанівець його існування в людському суспільстві. Наука у вигляді цивілізації, а релігія через банальну лінь, нездатність вирішувати земні проблеми і прагнення перенести їх на небо. Людина створила бога як універсальний спосіб вирішення практично всіх проблем. Віруючі стверджують, що з допомогою релігії легше жити у цьому світі. Звісно легше, коли тобою керують, диктують кожний крок, думають за тебе, роблять з тебе зомбі. Така догматична байдужість виключає 6 млрд осіб з еволюційного розвитку. Вони вже не зацікавлені в розвитку природи, їх турбує тільки спасіння своєї душі. А що ми маємо в результаті? А в результаті ми маємо релігію з фанатичною ідеєю наближення людини до бога, зовсім відірваної від природи, і науку, прогрес якої вже незворотній.

science_vs_religion

Але і релігію, і науку все одно створила людина. І якщо планету не знищить якийсь космічний чинник, то скоро людина своєю діяльністю погубить і себе, і весь навколишній світ.

З повагою, Максим Щипський.

Поділитись:
Share on Facebook
Facebook
Share on LinkedIn
Linkedin
Tweet about this on Twitter
Twitter
Email this to someone
email