Людина – довершеність природи чи невдала реплікація хромосом?

Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone

Homo sapiens – так називають сучасну людину. А чи дійсно вона така розумна як здається на перший погляд? Чи дійсно вона заслуговує  на звання «володар природи»? Розумна!? Аж ніяк. Володар? Швидше тиран, що змітає все на своєму шляху, спустошуючи своїм егоїстичним, самозакоханим бажанням все те, що створювалося мільйони років. Природа, рушійною силою якої є еволюція, створила нас такими якими ми є у морфологічному плані. Вона подарувала нам мозок, здатний практично на все (хоч ми і використовуємо лише 5%  робочого потенціалу нашого мозку, але те, що невідоме являється водночас і безмежним). І як ми користуємося цим «шикарним подарунком»? Як??? Ми знищуємо, спустошуємо, запроваджуємо свої закони… А за для чого? Щоб догодити своїм бажанням, отримати задоволення, прибуток… В цьому наша сутність, наша егоїстична, безпощадна, безрозсудлива сутність. А що далі? А далі тиша, жодного живого голосу розумної істоти…

Homo sapiens – вид, що стоїть на вершині еволюційного дерева, довершеність природи і, як не сумно… сліпа гілка еволюції. Проаналізувавши еволюційне дерево можна знайти зв’язки між окремими істотами, одні з часом перетворюються в інших, ті в третіх, і так доходимо до людини. А далі? А далі пустота… На що може перетворитися людина, якщо вона зупинила еволюцію. Рушійною силою еволюції Дарвін вважав природний добір. А яке місце має природний добір в людському суспільстві? А ніякого. З появою цивілізації він став не потрібний людині. А навіщо боротися, якщо все вирішують зелені папірці з портретами відомих людей?Забруднення Ті всі дари цивілізації, до яких ми всі так звикли роблять нас немічними і безпорадними в критичних умовах – в умовах природи. Ми змінюємо навколишнє середовище, причому так швидко, що ні самі не можемо до нього пристосуватися, ні не даємо іншим істотам цього зробити. За якихось 40 тис. років ми категорично змінили світ. А чи в кращу сторону? Загадивши нашу планету, ми прирекли себе на загибель, і цей процес вже незворотний. Наша екологія настільки жахлива, що скоро ми самі згниємо у власних екскрементах. Ми найкраще і водночас найгірше на що спромоглася природа. Чому ж так вийшло?

В історії людства є два предмети дослідження, дві протилежності : наука і релігія. Присутність одного виключає появу іншого. Звісно є і єдність цих протилежностей, але як на мене, це «ні риба, ні м’ясо». Ні релігія не підтримує існування науки, ні справжня наука не підтримує існування релігії. В основі науки лежить  знання. Саме розвиток науки розв’язав людині руки, дав можливість робити практично все. Людина не змогла раціонально використовувати свої можливості. Релігія ж, в основі якої лежить віра, навпаки опускає людині руки. І наука, і релігія посприяли відходженню природного добору на другий план, а згодом і зовсім звели нанівець його існування в людському суспільстві. Наука у вигляді цивілізації, а релігія через банальну лінь, нездатність вирішувати земні проблеми і прагнення перенести їх на небо. Людина створила бога як універсальний спосіб вирішення практично всіх проблем. Віруючі стверджують, що з допомогою релігії легше жити у цьому світі. Звісно легше, коли тобою керують, диктують кожний крок, думають за тебе, роблять з тебе зомбі. Така догматична байдужість виключає 6 млрд осіб з еволюційного розвитку. Вони вже не зацікавлені в розвитку природи, їх турбує тільки спасіння своєї душі. А що ми маємо в результаті? А в результаті ми маємо релігію з фанатичною ідеєю наближення людини до бога, зовсім відірваної від природи, і науку, прогрес якої вже незворотній.

science_vs_religion

Але і релігію, і науку все одно створила людина. І якщо планету не знищить якийсь космічний чинник, то скоро людина своєю діяльністю погубить і себе, і весь навколишній світ.

З повагою, Максим Щипський.

Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone
  • Богдан Яловський

    Дуже приємно, що з’являються автори, які публікуються на MedBlog.in.ua.
    Особливо коли вони пишуть такі чудові статті.
    Безпосередньо щодо публікації, можу сказати, що з усім погоджуюсь. Особливо з тим, що людина – це дуже егоїстична істота.

    Циатата:
    “А за для чого? Щоб догодити своїм бажанням, отримати задоволення, прибуток… В цьому наша сутність, наша егоїстична, безпощадна, безрозсудлива сутність.”

    Так, саме для цього людина і живе, щоб їй було добре. На мою думку, це нормально, і з цим нічого не поробиш.

    Дякую, Максиме, за статтю! Думаю не тільки мені, а й всім читачам буде цікаво почитати 💡

  • ML

    Епічно 😆

    Хочу уточнення – що це за 5% роботи мозку?

    • svietochka

      Наш мозок працює лише на 5%, решта 95 невідомо на що здатні))

      • ML

        це не правда, працює на 100%
        А без інформації мозок ні на що не здатний. Як комп без ОС

        • svietochka

          Щодоінформаціі-я згодна, а от на 100%- ніяк ні) 100% мається на увазі виконання всіх функцій на які здатен мозок одночасно) якби так було ми б уже всі шизофреніками зробилися із тривалістю життя не більше 3-ьох днів. Немає ситуацій, при яких розумова діяльність досягає 100%, максимум 18%.

          • ML

            Не згідний. Мозок працює завжди більше ніж ми думаємо. В його працю входить контроль всіма групами клітин і обробка усіх сенсорних надходжень. А ще усунення неполадок і синхронізація, аби ця шизофренія не появилася. Уява, думки і навчання – мабуть Ви це маєте на увазі під 5%? Тоді я згідний, на це залишається не багато ресурсів. Особливо якщо грузити мозок зайвою хімією, непотрібними переживаннями і монотонною працею і інформацією, що затуплює.
            Ми тим і відрізнямося від дельфінів, наприклад, що в нас одночасно працює весь мозок. Бо вони в цьому плані шизофреніки і ніколи не сплять. Хоча мозок їхній в рази більший.
            Те, що ми його мало дослідили і мало знаємо про його роботу – не означає, що він не працює 🙂

  • Макс

    Вчені вважають, що наш мозок може набагато більше. Доведене інування різних центрів в мозку, які людина не використовує. Але у разі їх використання робота мозку, його працездатність, у рази б збільшилася. Уяви, все що ти робиш, про що думаєш, до чого прагнеш – все відбувається швидше і якісніше. Я не кажу про виконання всіх функцій одночасно – це неможливо. Я кажу про якісні зміни, а не про кількісні. Ти стаєш генієм. Ти знаєш, що робити і як робити. Тобі не потрібно нічого пояснювати, ти все хватаєш з неймовірною швидкість, в тебе прекрасна пам`ять і мозок не “кипить”, а навпаки радіє, що і йому нарешті є з чим попрацювати. От що значить 100%

    • ML

      Частини мозку не задіюються лише том, що вони не потрібні. От навіщо включати тривогу, коли ти у безпеці? Це те ж саме, що включати відеокарту, коли рахуєш на калькуляторі на компі (порівняння не аналогічне, а лише як принцип). Постійна робота – це зношення.
      Про швидше і якісніше – це вже зовнішні ресурси, можна сказати паливо. Сюди ж входять і знання і досвід. А для цього мозок працює. Вважати, що задіяно лише 5% його можливостей, це те саме що вважати Землю плоскою, бо не видно скруглення.

    • ML

      Так і щодо вчених, вони теж люди і вміють помилятися. При чому більше за середньостатистичну людину. І, наскільки знаю, така думка про 5% – вже давно визнана журнальним стереотипом. Бо у роботі мозку медицина просунулася далеко вперед від часу прийняття цього канону. І виявилося, що мозок не такий простий, як вважалося.