Книга «Історії про життя, смерть та нейрохірургію»

Поділитись:
Share on Facebook
Facebook
Share on LinkedIn
Linkedin
Tweet about this on Twitter
Twitter
Email this to someone
email

На цьогорічному Книжковому форумі представили книгу британського нейрохірурга Генрі Марша «Історії про життя, смерть та нейрохірургію». Коли побачив її у книгарні, то без вагань придбав. По-перше, я прихильник електронних книжок і якщо платити за перероблену деревину, то тільки у виняткових випадках 🙂 По-друге, в Україні майже ніколи не зустрічаються книжки за авторства лікарів. Що безумовно сумно, гра в мовчанку зле жартує у ставленні соціуму до лікарів.Генрі Марш «Історії про життя, смерть і нейрохірургію»

Ця книга не тільки захоплива у читанні, але й викликає спогади власних переживань. Хоча досвід набивання гуль в мене менший, та напрочуд вони універсальні для українських та британських лікарів. Взяв на озброєння міркування автора вести щоденник, щоб не забути важливих деталей. Мій перелік лікарських висновків з 21 пункту, які зробив з власної практики, неповний без клінічного бекграунду.

Кому цікава ця книга?

Лікарям — обов’язково до прочитання. Хоча б тому, що це спосіб поглянути на систему охорони здоров’я очима іноземця, який вперше приїхав в Україну в 1992 році і відтоді що-півроку прилітає навчати хірургів. Дізнатись, що проблеми і бюрократія існують не тільки в Україні 🙂

Звичайним читачам, які можуть прийти на прийом до лікаря — щоб зазирнути за інший бік дзеркала. І зрозуміти, що там ховаються не боги, а звичайні люди, зі звичайними людськими проблемами. Можливо вам не сподобається як це виглядає, але прийняття реальності веде до одужання. Принаймні, від міфів і стереотипів.

Сюжет

Сюжет не є цілісною лінією. Це найбільш схоже до яскравих спалахів нейронних імпульсів у мозку людини. Іноді вони сильні і тривалі, пов’язані з роботою у лікарні чи життям найближчих людей. Пошуку межі між тим де закінчується робота хірурга, і починається особисте життя. Або існування такої межі взагалі.

В інших випадках спогади швидкоплинні, але влучні. Здатні викликати сміх або сльози. Те як автор навчає інших бути лікарями, викликає ще свіжі враження з моєї інтернатури і клінічних кафедр. Автор підводить до того, що бути лікарем, не є синонімом знання. Розумні люди роблять жахливі помилки. І ніхто не знає, як довго зможе прожити пацієнт і як складеться його доля.

Ще особистих вражень

Якщо бути спостережливим(або радіологом 🙂 ) то Генрі Марш тепло згадує нейрорадіологів (вони займаються дослідженням нервової системи). В Україні градації за анатомічними областям офіційно не існує, хтось просто може бути більш досвідченим з певних захворювань. Власне, щоденне обговорення клінічних випадків відбувається у кімнаті радіолога. Як завжди в нас все трохи шиворіт-навиворіт, але постійна комунікація з іншими лікарями є важливою(і найкращою) частиною роботи радіологів.

Електронній медицині теж дісталось. Не так давно писав про наші реалії інформаційних технологій  у себе на Facebook. Попри британську локацію, техніка так само не хоче працювати як слід. (Пам’ятаю, як я намагався налагодити в телефонному режимі з техніком сервер для зберігання рентгенівських зображень, щоб записати дослідження пацієнта на диск. Без цих результатів онколог не брався оперувати).

Це мої точки дотику до історії життя і роботи колеги з Англії. Переконаний, що кожен знайде для себе свої власні. Прочитайте книжку Генрі Марша — Ви не пошкодуєте!

Володимир Хильчук

Володимир Хильчук

керівник проектів з цифрової медицини at Into-Sana
Досліджую технології, комунікації і лідерство в охороні здоров'я. Публікації у блозі — мій особистий погляд на майбутнє і теперішнє української медицини.
Володимир Хильчук
Поділитись:
Share on Facebook
Facebook
Share on LinkedIn
Linkedin
Tweet about this on Twitter
Twitter
Email this to someone
email