Чи повинен лікар першим кинути палити?

Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone

Маленька дівчинка їла багато солодощів. Її матуся нічого не могла з цим поробити, тому повела доньку до лікаря. Щоб він пояснив, наскільки це  шкідливо.

Лікар оглянув дівчинку і сказав прийти через два тижні.

Прийшли вони на прийом знову.

—  Цукерок не можна їсти так багато. — розповідає лікар.

Здивована мати:

— Чому Ви це сказали через два тижні, а не спочатку?

— Я два тижні не їв цукерок. – відповів лікар.

Хороша притча про те, що лікар повинен дотримуватися тих приписів здорового способу життя, які він дає пацієнтам.

doctors-smoke-camel

Фото: tobaccocampaign.com

Ви маєте кинути палити

Напевно, найчастіша рекомендація, яку дає лікар пацієнту. Людина погоджується, з ввічливості. І продовжує палити. А лікар ходити на перекури.

Особисто я не викурив жодної цигарки за все життя. Тож з чистою совістю говорю пацієнтам, що куріння не найкраща звичка. Але чи рівноцінним мій досвід і досвід курця?

Напевно що ні. Кинути згубну звичку і токсичну залежність від нікотину не те саме, що уникнути її.

Так що робити?

Можна і варто радити пацієнтам кинути палити. Навіть якщо лікар, не має досвіду боротьби з цією звичкою. В силу її відсутності, чи в силу залежності від неї.

В партнерських відносинах лікаря і пацієнта мають бути озвучені всі рекомендації. А пацієнт вже приймає рішення на основі повідомлених ризиків. Просто лікар, який веде здоровий спосіб життя — переконливіший  🙂

Як говорив мій викладач психології: Єдиний досвід який може допомогти пацієнту – це ваш особистий досвід.

tobacco photo

Система мусить працювати

Це про систему охорони здоров’я. Лікарі теж люди, як не дивно 🙂 І вони вразливі для тих же хвороб, що і їхні пацієнти. Не можна розв’язати проблему раку легенів, інфаркту міокарда просто зобов’язавши лікарів проводити роз’яснювальну роботу. Це не працює і мало надії, що колись зможе.

Тут буде правильним економічний та психологічний метод боротьби. Пачка цигарок має коштувати стільки, щоб її дозволити собі могла доросла, забезпечена людина. А паління має викликати стійку негативну асоціацію.

Сечовипускання на вулиці, що звісно є фізіологічною необхідністю всіх людей, вважається неприйнятним. Та куріння на цій же вулиці сприймається як право нікотинозалежної людини. Яка між цими явищами різниця?!

Ці явища неприйнятні в цивілізованому середовищі. Завдання грамотної соціальної реклами, щоб це розуміли усі. В першу чергу курці.

Хто платить?

Проблема економії коштів, що витрачаються на лікування наслідків тютюнопаління, не первинно медичне завдання. І не завдання лікарів, рахувати чи покриває акцизний збір, витрати на подолання цих наслідків у бюджеті охорони здоров’я.

Але лікарське завдання допомогти людині позбутись шкідливої звички. Навіть шляхом власного прикладу.

Піклуйтесь про своє здоров’я.

Володимир Хильчук

Володимир Хильчук

Досліджую технології, комунікації і лідерство в охороні здоров'я. Публікації у блозі — мій особистий погляд на майбутнє і теперішнє української медицини.
Володимир Хильчук
Поділитись:
Share on FacebookShare on LinkedInTweet about this on TwitterShare on Google+Email this to someone
  • В ідеалі так і має бути. На практиці жоден зі знайомих мені лікарів не кинув курити, щоб виконовати те, що радив іншим.
    Взагалі, здоровий образ життя мало поєднується з професією лікаря. Лікарі хворіють частіше і мають більше хроничних хвороб, ніж люди інших професій.

    • Постійний стрес і зневажанням своїм станом здоров’я на противагу роботі — одна з «особливостей» лікарської професії. Це глобальна тенденція.
      Cura te ipsum — Вилікуйся сам, перш ніж лікувати інших.

  • Pingback: Синдром вигоряння: як бути пацієнту? | Блог українського медика()